З дитинства не таким був я, 
Як інші - не сприймав буття, 
Як інші бачити - не міг, 
Страстей, що ллє весна для всіх -
Не брав з того ж я джерела, 
Печаль - збудити не змогла
Їх радість - ритму серця плин, 
І що любив - любив один.
Тоді, в дитинстві, на зорі
В бурхливій я узрів порі, 
Ту таємницю, що звала
З усіх глибин добра і зла -
Й із потоку, чи фонтана, 
Із червоних скель, мов рана, 
З Сонця, що мене довкола 
Все кружляло, золотого, 
З блискавки у небесах, 
Чий пройшов повз мене шлях, 
Із грози і грому тих, 
Й хмари, що прийняла лик
(В небі де кругом блакить) 
Демона, здалось на мить -