Olga Radyk Poems

Я вибачилася перед ними,
та вибачення — мало.

Я різна, дивна, мінлива,
...

Спустились якось божества на землю: демониця й ангел як і заведено зовсім різні. Дівчата неймовірної краси. Одразу видно, не людські створіння. І тут підсудний шепче тихо невже це ангел й демон? Судить мене прийшли? Невже великії мої гріхи?
Ангел перейшла на крик, здатна була вбити смертного, хоча що з того? Він сам помре, залишилось не довго. Милі риси в раз змінились, спотворились, не витримала ангел.
-А ти, невже кричать не будеш? За всі мої гріхи знаю потрібно дати покарання, та невже за це відповідає ангел?
Чорні як сміль очі закривало волосся такого ж кольору, а розгледіти можна було тільки хижу посмішку.
...